Прем’єр-міністр країни Дональд Туск офіційно підтвердив, що на польську територію залетіли саме російські БпЛА, а їхнє знищення над країною – перший подібний випадок на території НАТО й, імовірно, “масштабна провокація”. Збройні сили країни визнали, що “це акт агресії, безпрецедентне порушення їхнього повітряного простору”. Фактично після збиття “об’єктів” над Польщею ми маємо новий етап у війні російського диктатора не тільки проти України, але й Європи. Висока представниця Європейського Союзу з питань закордонних справ Кая Каллас також відреагувала на російську атаку по Україні та вторгнення російських дронів у Польщу, зазначивши, що “ми стали свідками найсерйознішого порушення європейського повітряного простору Росією з початку війни, і є ознаки, що воно було навмисним, а не випадковим”.
Польське видання Rzeczpospolita після цієї атаки пише про те, що українці говорять від початку війни: “Той факт, що Росія відправила більш як десяток безпілотників у бік Польщі, свідчить про те, що Кремль сприймає нинішній тиск Заходу на Москву як слабкість, а не силу. Що ще Володимиру Путіну потрібно зробити, щоб довести, що розв’язана ним війна – це не лише Донбас і не лише Київ? Потрібні вторинні санкції, про які каже Трамп, конфіскація активів та інший тиск”.
Однак чи буде посилено тиск і чи змінює дійсно політичну ситуацію той факт, що численні дрони РФ становили загрозу безпеці Польщі, поки що не відомо. Дональд Туск у парламенті зазначив, що “зважаючи на ситуацію, консультації союзників набули форми офіційного запиту на активацію статті 4 Договору про НАТО”, у якій ідеться: “договірні сторони завжди будуть консультуватися один з одним у разі, якщо, на думку будь-якої з них, територіальна цілісність, політична незалежність або безпека будь-якої з договірних сторін опиняться під загрозою”.
Тобто знову “консультації та вивчення ступеня загрози”. При цьому в НАТО вже заявили, що не вважають вторгнення дронів у Польщу нападом, пишуть західні ЗМІ. Водночас понад два десятки ударних дронів – це вже, здається, навіть не тестування, а випробування на міцність, і не 4, а 5 статті НАТО.
Таким показовим ударом Путін ставить у непросту ситуацію не тільки Польщу, ЄС і НАТО, Дональд Трамп також потрапив у дуже складне становище. Масовий дронопад у Польщі важко “замести під килим”, на нього треба реагувати – і краще не словами про те, що “Володимир прагне миру й ніколи не нападе на Європу, поки я президент”.
Здається, американський лідер умиротворенням Путіна та намаганням укласти з ним вигідну угоду просто загнав себе у глухий кут і не знає, що робити далі, продовжуючи ходити по колу. Вкотре заявивши, що Росія затягує рішення щодо України, хоча він очікував, що це буде “найпростіша” з воєн, Трамп знову зазначив, що має добрі стосунки з Путіним і що незабаром збирається поговорити з ним. Але щоразу, коли намічається прорив, Росія завдає нового удару, чим він не задоволений. Знову говорить, що готовий братися до “другого етапу” санкцій проти Росії і взяти участь у гарантіях безпеки для України, але без деталей.
Своїми думками щодо цих та інших питань в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився український дипломат і політик Роман Безсмертний.
– Безпрецедентна атака російських БпЛА на Польщу. Чи не здається вам, що мова вже не просто про “тестування” п’ятої статті НАТО, а про відверту перевірку її реальної міцності? Загалом ЄС, НАТО і Трамп тепер у складному становищі – як реагувати й діяти далі. Путін явно підготував йому “сюрприз” цією атакою на Польщу. Цей масований “дронопад” аж ніяк не випадковий.
– Перше й очевидне: цей крок був цілком прогнозований. Усі розуміли, що він станеться, тим більше напередодні навчань “Захід-2025”. Росія завжди шукає зачіпку, щоб пояснити власні агресивні дії. І тут варто згадати удар по офісу ХАМАС – саме він став приводом для російської атаки на Польщу. Бо далі ми почуємо стандартне виправдання: “Ну, якщо Ізраїль б’є по ХАМАС у Катарі, то чому Росія не може бити по інфраструктурі в Польщі, яка допомагає Україні?” Це зараз активно готують для інформаційного простору – особливо для соцмереж.
Називати це можна як завгодно: провокація, диверсія, “сигнал”. Але суть одна: операція була чітко спланованою. По-перше, розвідка реакції систем ППО й ПРО, а також авіації НАТО. По-друге, спроба завдати реальних збитків там, де вийде. І хоч більшість апаратів були “Геранями”, а лише частина “Шахедами”, призначення було зрозумілим. Усе це – підготовка до війни. Росія вже фактично веде розвідку боєм на території Польщі. Тому всі ці вагання – “нападе чи не нападе Росія на НАТО”, “ризикне чи не ризикне атакувати Європу” – це марнування часу.
– Тобто питання стоїть уже не “чи”, а “коли”?
– Саме так. Росія це зробить. І до цього треба бути готовими. Мене зараз найбільше цікавить взаємодія польського та українського штабів, а також Україна – НАТО. Чому? Бо ці безпілотники зайшли з нашого боку. Їх легко можна було відстежити й стратифікувати. І справді – їх помітили, ще коли вони змінили курс над територією України. Це було очевидно: вони обходили наші радари.
От якби взаємодія була ідеальною, якби Україна мала достатньо систем ППО й ПРО, ці дрони можна було б збити ще на східному кордоні. Це прямий аргумент у дискусії. Бо замість цього ми бачимо, як у повітря піднімається авіація Болгарії, Румунії, Польщі, Литви, скандинавів. Піднялися навіть німецькі винищувачі. І ось тут ключове: ця атака продемонструвала, що поведінка Трампа й частини європейських “скептиків”, на кшталт Орбана, свідчить про одне – вони й досі не усвідомлюють масштабу небезпеки. А небезпека вже не просто над Європою чи НАТО, а над усім світом. І вона має конкретне ім’я – Росія.
– Стільки років війни, і вони й досі не розуміють реальності, яка вже висить над головами?
– Якби вони справді усвідомлювали масштаб загрози, я не кажу про якусь “схоластику” чи стан прострації, а саме розуміли все до кінця, – то ці дрони треба було збивати ще на східному кордоні України. Це б значно полегшило ситуацію. Україна має бути інтегрованою в європейську та євроатлантичну систему безпеки. І це кардинально міняє підхід, бо стає зрозуміло, навіщо все це робиться.
Йде робота над тим, щоб розмістити сили гарантії безпеки на нашій території, посилити оборонно-промисловий комплекс, наростити допомогу. Логіка проста й абсолютно математична: провокують нас-європейців, а ми не можемо комусь віддати ППО чи ПРО, бо самі їх гостро потребуємо. Але діяти тут треба мудро, скоординовано, не витрачаючи надлишкових ресурсів на другорядні цілі.
Подивіться: дрон пробив дах, але не вибухнув, бо вибухати нічому. Призначення цієї акції видно неозброєним оком. Вона небезпечна тим, що відкриває – тестує НАТО й Польщу на здатність реагувати. Але водночас це й корисний урок: тепер зрозуміло, як треба діяти європейцям, полякам, НАТО й Сполученим Штатам.
– Ця атака на Польщу може підштовхнути наших західних партнерів до реального рішення? Йдеться ж про закриття неба над Україною чи хоча б частиною країни. Тема існує з самого початку війни. У межах “коаліції охочих” обговорюють такий крок, але все поки що на рівні розмов і залишається. Два десятки російських дронів на території Польщі змусять діяти?
– Абсолютно. І засоби для дії є, особливо проти балістики. Система Aegis працює в трьох фазах: під час старту ракети, на її піковій точці й під час спуску до цілі. Тобто балістику перехопити можна. З крилатими ракетами складніше – вони йдуть дуже низько, їхня траєкторія часто ховається за рельєфом. Це потребує додаткових сенсорів. Але на території України це легше – степова рівнина. Тому й тут рішення можливе. Щодо безпілотників – зовсім інша історія. Вони маневрові, швидкості комбіновані, й головне: засоби їхнього ураження у десятки разів дорожчі, ніж сам дрон. Виходить абсурд: витрачати сотні мільйонів на те, щоб збивати пластмасову “коробку” за кілька тисяч. Звідси потреба в іншому, більш адекватному підході.
Загалом такі рішення треба було ухвалювати ще багато років тому. Але очевидно, що весь час бракувало політичної волі. Будемо сподіватися, що нинішні події стануть поштовхом. Бо хіба треба чекати, поки дрон прилетить уже на поріг, щоб почати збивати? Коли його можна знищити ще в зоні контролю.
– Щодо реакції Дональда Трампа. Він відмовився коментувати цю надзвичайну подію по гарячих слідах, але ж очевидно, що Путін поставив його в незручне становище цією атакою. Тепер йому важче повторювати свою улюблену мантру, що “Володимир хоче миру, тільки особисті негаразди із Зеленським заважають цього досягти”.
– Останні дні для Трампа були одними з найважчих. По-перше, рішення комісії Палати представників оприлюднити матеріали з файлів Епштейна: цей тягар висів над ним цілий день. І він поводився, вибачте за порівняння, як великий ведмідь, який не знає, куди подітися. Додайте до цього історію у Північній Кароліні з убивством українки. Спочатку він ніс повну нісенітницю, потім не зрозуміло, що саме йому радити, і лише з третьої спроби він хоч якось виплутався. Логічно, що вчора він уникав будь-яких прямих коментарів. Думаю, сьогодні, десь після 16-17 години, коли він матиме підготовлену позицію, щось скаже. Але зараз Трамп виглядає як “жаба, по якій трактор проїхався”. Путін його притискає і методично розчавлює. Якщо Трамп цього не зрозуміє, тиск лише зростатиме.
– Здається, Путін укотре розмазує Трампа у публічному полі, але чи розуміє це американський президент?
– Проблема в тому, що Трамп воює словом, він заповнює ефір. А Путін б’є тим самим інструментом, але в рази гучніше. Подивіться: “файли Епштейна”, атака на Польщу – усе це резонансні провокації, які ще й збігаються з прогнозами. Якщо під час навчань “Захід-2025” станеться кілька таких атак, усі скажуть: тебе ж попереджали, ти ж знав, чому ти нічого не зробив? Це ще більше тиснутиме на нього. Так, він досвідчений у політиці, але роки беруть своє, видно, як він рефлексує. Це зводить його до крайніх емоцій, а значить, і до імпульсивних рішень – як у внутрішній, так і в зовнішній політиці.
Головне зараз – щоб європейці з Україною стали поруч не лише політично, а й технологічно та військово. Українські Збройні сили мають бути складовою європейської безпеки, а європейські – стояти поруч із нашими. Лише так можна адекватно реагувати на загострення. І оборонно-промисловий комплекс треба формувати спільний, а не розпорошувати ресурси.
– Якщо повертатися до Трампа: його останні заяви звучать так, ніби він у глухому куті. Він не знає, що робити з війною, чи й не знав із самого початку?
– Ви маєте рацію, він і не знав, і не знає, що робити. Блукав у здогадках і далі блукає. Проблема в іншому: американські міністерства – фінансів, транспорту, енергетики – давно підготували відповідні кроки. І зараз вони синхронізуються з Європою, готові до реалізації. Але тут упираємося у характер Трампа. Я не вірю, що нарцис, рецидивний нарцис, яким він є, здатен прийняти позицію підлеглого. Навіть якщо це міністри, які пропонують цілком дієві рішення. Він сприймає їх лише як “обслугу”. Тому й вихід один: тиск, який може прийти або від Конгресу, наприклад, через процедуру імпічменту, або від суспільства. Скоро планується масова акція “Без короля” у США. Хтось пише про вересень, хтось про жовтень. Найімовірніше, 18 жовтня, бо таку подію треба готувати. Вийдуть десятки мільйонів людей. Оце може вплинути.
Європу він давно “списав” у своїй голові, мріє її розвалити. А ось Путін, Кім Чен Ин, Сі Цзіньпін – це його “друзі” й авторитети. Тому проти них він не піде активно. Тиснути на нього треба ще й інформаційно. Адже середовище, яке він споживає – New York Post, лояльні блогери, – має створювати тиск. Це єдиний спосіб. Бо чекати розуму й адекватності від Дональда Трампа зараз – марно.
– Напередодні США та Євросоюз у Вашингтоні консультувалися щодо санкцій, заморожених активів РФ та інших кроків щодо тиску на Москву. Виходить дарма й жодного відчутного результату ми не отримаємо? При цьому Financial Times повідомляє, що Трамп готовий підняти ціну для покупців російської нафти на 100% – навіть для Китаю, але за умови, що Європа відмовиться від неї на всі 100%. І лише тоді американці, можливо, підключаться.
– Для Європи це не проблема. Це радше риторична фігура, ніж реальний аргумент. Якщо розібрати структуру цього “мільярда”, то дві третини – це Угорщина та Словаччина. Це питання вирішуване. А щодо скрапленого газу – йому ж прямо сказали: постачай в Європу. Йому сказали наступного дня після перемоги: у нас на 100 мільярдів контрактів на LNG, змінюй напрямок, ми готові купувати. Ні. Тож для кого це сказано? Для того, щоб трясти повітря.
Європа готова синхронно запроваджувати санкції. А він шукає інформаційні приводи, щоб нічого не робити, а не способи діяти. Робоча група вже відпрацювала з Мінфіном, Міненерго, Мінтрансом відповідні механізми. Зараз питання лише в одному: США підуть на цей крок чи ні. Європа готова.
– Якщо повернутися до війни Путіна проти Європи й НАТО: США планують скоротити фінансування військових програм, підготовки й допомоги країнам, які можуть стати об’єктом російської агресії. Передусім це країни Балтії – Литва, Латвія, Естонія. Хіба це не сигнал Путіну, що йому вже відчиняють двері, що можна “відчути запах крові”? Адже йдеться не лише про сотні мільйонів доларів, головне тут політичний сигнал.
– Зверніть увагу: тиждень тому президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн облетіла країни Центральної Європи. Йшлося саме про це. Америка згортає фінансування – ми беремо на себе. Ситуацію загальмувала зустріч президента Польщі Кароля Навроцького з Трампом, який тоді сказав: “Ми війська не виводимо, ми готові навіть збільшити контингент”. Ніхто не звернув уваги на підтекст: якщо ви оплачуєте – ми додаємо війська. Тільки платіть. І ця позиція не змінилася.
– Тобто питання лише у фінансах?
– Саме так. “Фінансуйте – ми не забираємо нікого”. І так було, і так залишається. Урсула фон дер Ляєн під час візиту запевнила: усі гроші на утримання східного флангу забюджетовані. Вони є. Європейці ще з зими асигнували ці кошти, бо не вірили у сталість американської присутності. Тому й бачимо, що Бундесвер поспішає з набором, чому навіть говорять про відновлення загального військового обов’язку. Бо вже зрозуміло: німецькі війська стоять у Балтії, далі – Румунія, Угорщина. Вони розширюють присутність. Для Європи це не сюрприз – усі знали, що так буде.
Тепер головне питання до американців: добре, ви не хочете фінансувати, а що з постачанням зброї? Візьмемо Patriot – це рік-півтора на виконання контракту. Черга величезна, а виробничі потужності не ростуть. Європейці вже роблять усе, щоб забезпечити себе самостійно. До 1 січня в них не буде проблем із ракетами для “Петріотів”, вони їх вироблятимуть самі. Але пускові установки досі виробляють у США. Тобто є маса нюансів, на які треба зважати. А Трамп це використовує, щоб гриміти й висувати претензії європейцям. Складається враження хаосу, “роздрайву”. Я підкреслю: в Європі ніхто не вірить у сталість Трампа як союзника. Європейці розуміють: треба покладатися на себе. Але це не перемикається в один день. Далекоглядного бачення у нього немає. Він далекий від нинішньої реальності.
Єдиний шанс для Європи зараз – максимально допомагати Україні. Максимально, навіть понад можливості. Всі ресурси треба спрямувати на ППО, ПРО, боєприпаси, логістику. І водночас готуватися до того, що доведеться ставати поруч з українським воїном. Іншого шляху немає.
Джерело: OBOZ.UA