Як і передбачалося, чергова зустріч Віткоффа і Путіна ще раз підтвердила, що Путіну не потрібні ніякі перемовини про мир і тим більше припинення війни.
Після того як завершилася чергова зустріч Путіна та спецпредставника президента США Віткоффа стало зрозумілим те, що вже багато хто давно у світі зрозумів, крім Трампа, що для Путіна війна є єдиною можливістю зберегти свою владу. А тому йому не потрібні будь які перемовини, метою яких буде реальне припинення бойових дій і початок мирних переговорів про закінчення цієї війни. На цей раз ці переговори тривали близько п’яти годин, а Віткоффа супроводжував зять Трампа Джаред Кушнер, але це теж не допомогло знайти якісь компромісні узгодженості .
Це вперше, коли Кушнер приєднався до переговорів із Путіним, зазначає Axios.
За словами джерел CNN, Трамп вважає Кушнера своїм “найближчим помічником” з питань зовнішньої політики та спеціалістом із укладання угод. Як вважають співрозмовники видання, Кушнер досяг успіху у сфері бізнесу і, “безумовно, може досягти успіху в [переговорах]”.
Навіть в день цих перемовин, Путін змусив на американську делегацію чекати в приймальні, поки він звільниться, адже у нього були більш важливі події, ніж зустріч з посланниками Трампа.
Спочатку Путін виступав на форумі “Росія кличе”, розповідаючи про інвестиції, а потім зупинився на брифінг із російськими ЗМІ. Незважаючи на те, що спецпредставники Трампа прибули до Кремля о 17:00, Путін прийшов на зустріч з ними лише о 19:40 за московським часом, що є красномовним жестом того, яке значення він приділяє цим перемовинам і як він реально поважає авторитет Трампа і його представників.
На цей раз, американська делегація проводила перемовини не так як Віткофф раніше, без присутності перекладачів Держдепартаменту, а Віткоффа і Кушнера на цих перемовинах з Путіним супроводжувала перекладачка Тетяна Альберт — випускниця російського вишу, яка з 2017 року співпрацює з Держдепартаментом США та підписала відкритий лист із засудженням вторгнення Росії в Україну.
Не буду торкатись самого процесу перемовин, їх аналізу, про це багато вже написано і сказано, а хочу звернути увагу на важливу деталь, яка могла істотно змінити характер цих перемовин і їх результат.
А саме, одночасна присутність міністра закордонних справ КНР ВанІ у Москві під час переговорів Путіна з американськими посланцями, напевно, підсилила позицію Росії, продемонструвавши США тісні зв’язки між Москвою та Пекіном.
Візит Ван І міг вплинути на переговори демонстрацією стратегічного партнерства: Паралельні зустрічі китайського міністра, людини надзвичайно наближеної до Сі Цзіньпіна з кремлівськими чиновниками, могли послужити для Вашингтона чітким сигналом про те, що Москва не веде переговори щодо своїх ключових інтересів без свого стратегічного партнера. Немає сумніву у тому, що Китай повністю обізнаний з перебігом справ і з ним Путін буде узгоджувати будь-яку підсумкову угоду.
Присутність високопоставленого китайського дипломата, який проводив стратегічні консультації з безпеки з Шойгу та Лавровим, є підтвердженням підтримки Росії з боку Китаю, що потенційно дало Путіну більше впевненості та важелів впливу в переговорах з американською делегацією щодо мирного плану для України.
Китай, як впливовий гравець у мирному врегулюванні зацікавлений у підвищення ролі Пекіна у процесі врегулювання війни в Україні, наголошуючи на тому, що Китай не залишається осторонь і підтримує всі зусилля, які сприяють миру. Але, на справді є багато обґрунтованих припущень тому що саме Сі Цзіньпінь був головним “надхненником” Путіна розпочати цю війну і завдяки допомозі Китаю, Путін продовжує цю війну.
Таким чином, візит Ван І політично та символічно зміцнив позицію Росії, нагадавши американським переговорникам про міцні зв’язки Москви з могутнім глобальним партнером.
Разом з тим, не можна забувати, що Китай не зацікавлений у прямому зближенні Путіна та Трампа, оскільки це може загрожувати його власним геополітичним інтересам, але підтримує ідею мирних переговорів щодо України для зниження напруженості. Вигода Китаю від потенційного мирного плану Путіна та Трампа залежатиме від конкретних умов та того, як вони вплинуть на баланс сил. Китай прагне позиціонувати себе як один із світових центрів впливу та не зацікавлений у формуванні сильного російсько-американського альянсу, який може послабити його власні позиції, адже Китай розглядає США як свого основного ідеологічного та геополітичного конкурента. Зближення між Москвою та Вашингтоном потенційно може призвести до того, що США зможуть зосередити більше ресурсів на протистоянні Китаю і порушити стратегічний баланс сил.
Ми памʼятаємо, що Китай висловив готовність зіграти “позитивну роль” у припиненні війни в Україні та навіть запропонував організувати саміт між Трампом та Путіним. Це дозволяє Пекіну посилити свій вплив на світовій арені та покращити відносини з Європою, які постраждали через його партнерство з Росією.
Росія та Китай підтримують тісні військові, економічні та політичні відносини, які вони називають “краще, ніж союзники”. Китай отримує вигоду з ослабленої та залежної від нього Росії, отримуючи доступ до ресурсів та політичної підтримки. Однак мирна угода, яка значно посилить позиції США та Європи або дозволить Росії вийти з міжнародної ізоляції без істотної залежності від Пекіна, може бути невигідною для Китаю. Зрештою, Китай підтримуватиме той результат, який найкраще відповідає його довгостроковим стратегічним інтересам у глобальній конкуренції із Заходом.
З огляду на це, видається надзвичайно важливим візит президента Франції Макрона до Пекіна, який спрямований на те, щоб переконати Китай використати свій вплив на Росію для досягнення припинення вогню у війні проти України.
Хоча радикальних змін не очікується, цей візит може сприяти активізації дипломатичних зусиль на тлі міжнародних дискусій щодо шляхів завершення війни.
Можна припустити, що основна мета візиту Макрона — заручитися підтримкою голови КНР Сі Цзіньпіна, як постійного члена Ради Безпеки ООН, щоб спонукати Росію та Путіна, зокрема, погодитися на перемир’я.
Французький лідер наголошує на важливості збереження діалогу з Китаєм як елементу європейської стратегії безпеки та пошуку дипломатичного впливу на Кремль.
Відомо, що Китай офіційно дотримується “загалом нейтральної позиції”, заявляючи про підтримку будь-яких мирних переговорів та зусиль, спрямованих на якнайшвидше завершення конфлікту. Однак, на думку експертів, Пекін не демонструє готовності відходити від своєї поточної позиції та використовує ситуацію для посилення контролю над Росією.
Західні країни обмежені можливостями тиску на Китай через значні економічні зв’язки з ним.
Цей візит Макрона можна ще розглядати як у контексті “провалу” якогось “мирного плану Трампа” (який, за повідомленнями, шокував європейських політиків через свою неприйнятність для України, але пізніше був доопрацьований), і цей візит є потужною європейською дипломатичною ініціативою.
Крім того, цей візит може продемонструвати спробу Європи діяти автономно від США у пошуку шляхів урегулювання війни, особливо якщо план Трампа не знайде загальної підтримки, в подальшому після провалу переговорів американської делегації з Путіним. Замість того, щоб “змінити” ситуацію після провалу плану Трампа, ініціатива Макрона є окремим напрямом зусиль, спрямованих на залучення ключового світового гравця – Китаю – у процес пошуку миру на умовах, прийнятних для України та Європи.
Таким чином, візит Макрона не потрібно розглядати як пряму реакцію на “провал” плану Трампа, а скоріше частиною постійних та багатосторонніх дипломатичних зусиль, де європейські лідери шукають підтримку у Китаю для тиску на Росію, що, як очікується, буде непростим завданням.
Але, цей візит в будь-якому разі може мати надзвичайно позитивний характер щодо можливості до більш активної і продуктивної співпраці європейських партнерів України з Китаєм для досягнення справедливого миру в Україні.
Для Китаю ЄС теж надзвичайно важливий партнер, співпраця з яким має багато у чому, вирішальне значення. Достатньо зазначити що у 2024 році товарообіг між Китаєм і ЄС становив приблизно €731 млрд.
Торік ЄС імпортував з Китаю товари на €517,8 млрд (зменшення на 0,5%), а експортував до Китаю – на €213,3 млрд (збільшення на 4,5%). Це майже в три зрази більше ніж товарооборот з Росією.
І значно більше ніж товарообіг Китаю з США.
Товарообіг між Китаєм та США у 2024 році становив $688,28 млрд. Це на 3,7% більше, ніж у попередньому році. Експорт із Китаю до США збільшився до $524,66 млрд, тоді як постачання зі США до Китаю скоротилися до $163,62 млрд. Зважаючи на наявність серйозних проблем в економіці Китаю, Сі Цзіньпін вимушений буде знаходити певне порозуміння з європейськими країнами, що також важливо з точки зору інтересів України
Таким чином, ЄС для Китаю є найважливішим економічним партнером. Тому, Макрона зустрічають у Китаї з найвищими почестями.
Тому, зважаючи на надзвичайно тісні стосунки президентів Франції та України, а також приймаючи до уваги надзвичайно важливу роль, яку зараз відіграють європейські друзі і партнери України і особливо президент Макрон, премʼєр Стаймер і канцлер Мерц, можна сподіватися на те, що Макрону вдасться змінити характер підтримки Сі Цзіньпіном Путіна і вплинути на китайського лідера щодо його можливостей впливу на Путіна щоб спонукати його до зупинення бойових дій і початку реальних перемовин про мир.
Це не означає, що мирний план Трампа треба відкинути, це означає тільки те, що спільна позиція США і ЄС щодо досягнення в Україні справедливого миру, може змінити і позицію Сі Цзіньпіна щодо підтримки путінської агресії.
Будь-які спроби домовитись Китаю з Трампом про обмін Тайваню на Україну не може бути реалізована, а може призвести лише до нової війни, тепер вже в Азії.
Може Макрону вдасться в Пекіні те, що представникам Трампа не вдалося в Москві.
Джерело: OBOZ.UA