Дедлайн для Трампа: небезпеки для України

Коли президент США Білл Клінтон у 1994-му втратив Конгрес і Сенат, то наступної осені закінчив війну в Боснії. Угоду дотискали з усіх боків, зокрема з боку жертви агресії: Боснію поділили майже навпіл. 

У 2026-му вибори, які були  "референдумом" проти війни в Іраку, програв Буш. І за два місяці оголосив, що відправляє туди ще понад 20 тисяч солдатів. 

Обама у 2010-му втратив Палату і за кілька тижнів до того, як збереться новий Конгрес, провів через Сенат договір СНО-3 з Росією (поки новий, менш дружній склад Палати не ускладнив ратифікацію). 

Сам Трамп після поразки у 2018-му, вже за три з гаком місяці полетів до Ханоя по велику угоду з Кім Чен Ином. Угода не склалася. Але Трамп встав з-за столу, і нічого не завалилося…

Яка тут закономірність? Програвши вдома, американський президент іде туди, де Конгрес йому не заважає. Там він або шукає велику угоду, або подвоює ставку.

Трамп, у якого третього терміну не буде, обрав перше. І цього не приховує. Вже за два дні після того, як республіканці втратили Конгрес, Трамп прийняв у Білому домі російського переговорника Кирила Дмитрієва і пообіцяв "велику угоду", яка стосуватиметься як України, так і, можливо, всієї Європи. Українців, які того ж дня були в Білому домі, очільник Білого дому не прийняв. 

Що мається на увазі під "угодою для Європи", спецпредставник США Кушнер розписав у Брюсселі: постійні безпекові консультації, кризові комунікації, військова прозорість, взаємні кроки для зниження ризику ескалації і довгострокова рамка європейської безпеки. Він же пообіцяв поважати суверенітет кожної держави і назвав НАТО центральним для колективної оборони. 

Слова правильні. Але в Москві під "архітектурою Європи" досі розуміють те, що вимагали в грудні 2021-го, за два місяці до повномасштабного вторгнення в Україну: відсунути інфраструктуру Альянсу на рубежі 1997 року.

Загалом, для України зараз є дві небезпеки. Чим ширший пакет, тим менше в ньому важить кожен пункт, і тим легше віддати один заради загальної картинки. Ми були стороною війни, а ризикуємо стати розділом домовленості. 

Звісно, пакет, який хочуть закрити до 3 січня, пишеться під дедлайн. Цей дедлайн існує для Трампа. 

У Кремлі це розуміють. Речник російського диктатора Володимира Путіна Дмитро Пєсков вже сказав, що Москва щиро розраховує на продовження миротворчих зусиль Трампа. А про новий Конгрес – що це внутрішня справа Америки. Тобто, ставку зроблено на президента і на ці вісім тижнів. 

Що ж до України, то чужі дедлайни вона вже переживала. Ще взимку президент Володимир Зеленський говорив, що для миру є вікно до проміжних виборів.

Вікно зачинилося без угоди. Київ не підписав нічого, про що довелося б шкодувати. 

Разом з тим, відмовлятися від розмови не можна. І Україна не відмовляється: делегація сідає за стіл в Абу-Дабі. Але все, що стосується санкцій, гарантій і грошей, має пройти через новий Конгрес. Тобто, до січня, коли він збереться, нам поспішати нікуди. 

І ще один момент: до того часу працюватиме старий склад, із республіканською більшістю та спікером Джонсоном. Нових слухань і нових законів зараз не буде. Але і Трамп ще нічим не обмежений. А історія США показує, що саме після такої поразки президенти роблять найгучніші зовнішньополітичні ходи. Та куди вони заведуть Трампа – у Дейтон чи Ханой – сьогодні не скаже ніхто. Мабуть, і він сам.