Головне управління розвідки Міноборони України на порталі War&Sanctions опублікувало інформацію про те, що підприємства РФ, зайняті у виробництві ракет Х-59, зазнають труднощів через санкції. Зокрема, 50 компаній зі 116 не можуть своєчасно надавати продукцію для виробництва цих ракет. І це повністю пояснює причини, через які російські окупаційні війська стали застосовувати такі ерзац-ракети, як “Дань-М” і “Бандероль”.
Детальніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи “Інформаційний спротив”
Ракети Х-59: від Чечні до України
Авіаційна ракета середньої дальності Х-59 “Овод” була розроблена у 1975 році, а прийнята на озброєння у 1980-му.
Основним її носієм були спочатку Су-17, а після їхнього виведення з експлуатації – Су-24. Нині – Су-25, Су-27, Су-30, Су-34 і Су-35.
Дальність ураження цілей Х-59 – до 115 км, але є модифікації з дальністю 200 і 290 км. Щоправда, ці модифікації пов’язані саме із застосуванням високотехнологічних компонентів, виробництво яких якраз і ускладнене.
Окремо зверну увагу на те, що ракети Х-59 під час війни в Чечні продемонстрували вкрай посередню точність ударів, критично залежних від погодних умов і рельєфно-ландшафтних особливостей місцевості. Проте це була одна з основних авіаційних ракет середньої дальності на озброєнні російської авіації, яка також згодом регулярно застосовувалася для ударів по території України.
Щодо інформації про те, що у російських виробників виник дефіцит вітчизняної та іноземної елементної бази, який призвів навіть до “канібалізму” старих систем – розбору старих двигунів Р95 і компонентів головок самонаведення, що підтверджується інтенсивними спробами російських окупаційних військ замінити Х-59 дешевшими засобами ураження. І такими стали “Дань-М” та “Бандероль”.
“Дань-М” і “Бандероль”
Ці засоби ураження стали активно застосовуватися російськими окупантами з початку 2025 року. І перші ж ознаки їхнього функціоналу говорили про явну схожість із Х-59/69 і спробу замінити ці авіаційні ракети.
Наприклад, “Бандероль” являла собою засіб ураження з крейсерською швидкістю в межах 600 км/год, але з максимальною близько 700 км/год. Дальність польоту “Бандеролі” рідко коли перевищувала 200 км, а запускалася вона з БПЛА “Оріон”. У перспективі розглядалася також можливість пусків з Мі-28 і Мі-8.
На “Бандеролі” також встановлювалися блоки управління польотом B-101 і навігаційні модулі “Комета” в комплексі з блоком супутникової навігації “Б-105”. Точно такі ж блоки встановлюються на БПЛА “Орлан-10”, “Форпост-П”, а також на деякі модифікації Shahed-136.
Також відомо про розміщення на цьому засобі ураження восьми антен, які підвищували стійкість до придушення РЕБ, а наявність інерціальної системи навігації та засіб вимірювання телеметричних показників підвищували точність наведення на ціль.
“Дань-М” взагалі являє собою повітряну мішень, а не якийсь новий, створений з нуля виріб – нехай і настільки кустарний і дешевий, як “Бандероль”.
Характеристики та поліпшення практично ті самі, що й у “Бандеролі” – з різницею в тому, що це готовий, серійний виріб з можливістю здійснення пуску не тільки з сухопутної пускової, а й з повітряного носія – вертольота Мі-8.
Всі ці засоби ураження є тим, що називають мобілізаційними ракетами – можливість швидкого, масового виробництва з нехтуванням якістю, а також досконалістю технічних і технологічних процесів. Не будучи повною мірою ракетами, вони стали першими ерзац- замінниками дорогих і трудомістких у виробництві класичних авіаційних ракет.
І загалом тепер зрозуміло, з чим це пов’язано. Не просто зі спробою здешевити засоби ураження і урізноманітнити номенклатуру, а з реальними проблемами під час виробництва, коли на ракету доводиться замість активних радіолокаційних головок самонаведення (АРГСН) встановлювали масогабаритні макети – з усіма наслідками, які звідси випливають.
Висновки
Підприємства російського військово-промислового комплексу відчувають серйозні труднощі у виробництві високотехнологічної продукції і намагаються її замінити кустарними, мобілізаційного типу аналогами. Поки що це не приносить значних і навіть бажаних результатів, але це не привід розслаблятися.
Очевидно, що в умовах санкцій і складнощів у виробництві певних засобів ураження, в даному випадку – ракет Х-59/69, Росія шукає шляхи спрощення та здешевлення цих процесів. А це може призвести в осяжній перспективі до масштабування виробництва ерзац-ракет.
За таких умов ще більш актуальним стає пошук шляхів протидії дешевим російським засобам терору за допомогою створення і виробництва ще більш дешевих, але ефективних і масових засобів перехоплення.
Поступально, але саме в таку фазу цієї війни ми входимо – дешевизна і масовість стають ключовими параметрами для досягнення високого ККД.
Джерело: OBOZ.UA