Володимир Зеленський привітав польського колегу Кароля Навроцького, інавгурація якого відбудеться 6 серпня, з майбутнім вступом на посаду, і висловив надію на подальшу допомогу Польщі.
Репортаж з Добропілля, біля Покровська. Протести і тиск Заходу, якими вдалось повернути незалежність для антикорупційних органів.
Ось дещо з того, про що писали у світових ЗМІ.
“Зеленський поговорив із Навроцьким. Україна розраховує на подальшу підтримку Польщі”, Rzeczpospolita, Польща
Соратник Навроцького Рафал Лешкевич розповів, що той 31 липня розмовляв з Зеленським. Розмова була на прохання українського президента.
За повідомленням Лешкевича, Зеленський привітав Навроцького зі вступом на посаду.
Слова майбутнього речника польського президента вказують, що Навроцький “підтвердив подальшу підтримку України у тривалій війні з Росією”.
“Росія – неоімперська колоніальна держава, якою керує військовий злочинець Путін. Україна, що бореться з кремлівським режимом, може далі розраховувати на підтримку Польщі”, – заявив Лешкевич.
За його словами, історична політика була важливою темою розмови. “Навроцький підкреслив, що він – голос нації, що вимагає змін у підході Києва до важливих і невирішених історичних питань”, – сказав Лешкевич.
Ці слова вказують, що колишній глава Інституту національної пам’яті Польщі акцентував у розмові, що історичні питання будуть предметом подальших розмов з Зеленським.
Зеленський теж повідомив про розмову. “Сьогодні відбулася перша успішна розмова з новообраним польським президентом”, – сказав він.
Зеленський побажав успіху і привітав Навроцького. “Сподіваємось, Польща залишиться нашим надійним партнером і союзником”, – наголосив він.
Зеленський запевнив, що Україна цінує всю військову, політичну і гуманітарну допомогу, яку надала Польща після вторгнення Росії. Згадуючи нічну масивну повітряну атаку росіян, Зеленський додав, що розповів Навроцькому про наслідки удару та ситуацію на фронті.
“Для нас важливо, щоб Польща продовжувала допомагати Україні. Захищаємо не лише власну територію, а й всю Європу, включаючи Польщу”, – заявив Зеленський.
“Ми погодилися обмінюватися візитами, під час яких обговоримо всі поточні питання двосторонньої співпраці. Обов’язково визначимо формати, які принесуть реальний результат для наших країн і громадян. Дякую за готовність до подальшої підтримки України”, – сказав він.
“Час на передовій в Україні спливає”, The Telegraph, Велика Британія
На столі кухні в квартирі, в Добропіллі лежить записка. Вона для українських солдатів: “Привіт, Євгене, і хлопці! Нам сумно повідомляти, що їдемо. Можете залишатися тут скільки завгодно. Ключі можете залишити собі. Бажаю вам залишитися живими і неушкодженими. Дякуємо, що захищаєте нас”. Помиті каструлі та сковорідки все ще складені збоку.
Євген – солдат, який використовує квартиру, захищаючи Добропілля. Всього за 11 км на південь російські війська наближаються до міста. У міру того, як їхній наступ просувається, місто залишається останнім великим населеним пунктом між російськими військами і повним оточенням Покровська – ключового вузла логістики.
Його захоплення допомогло б росіянам захопити всю Донецьку область, на яку претендує Путін. Росіяни здійснюють небезпечні просування, фактично перерізаючи ключову дорогу, життєво важливу для оборони Покровська.
Минулого четверга місцева влада видала наказ про евакуацію сімей з дітьми з Добропілля та дев’яти навколишніх населених пунктів. Місто, де колись жило 28 000 осіб, спорожніло на 80%. Діє суворе вікно, з 11:00 до 15:00, коли можна виходити на вулиці, які здебільшого безлюдні.
Лідія все життя жила в Добропіллі та має м’ясну крамницю в центрі міста. Вона поки залишається. Її дітей евакуювали.
“Залишатимуся, доки нам не заборонять працювати”, – каже вона, зачиняючись перед комендантською годиною о 15:00.
Понад рік ЗСУ боролися за утримання цієї території. Але останніми тижнями ситуація стрімко погіршилася. Ця раптова зміна значною мірою зумовлена збільшенням використання Росією дронів на оптоволокні. Розроблені для обходу РЕБ, вони керуються через тонкий кабель.
В України є труднощі з закупівлею достатньої кількості оптоволокна. За його відсутності солдати вдаються до імпровізованих захисних споруд – тунелів з сітки та дробовиків, якими стріляють з кузовів пікапів.
Росіяни теж адаптувалися. Зграї дронів пробивають дірки в сітках. Інші принишкли біля виходів з тунелів, в очікуванні на ціль.
“Використання авто практично самогубство”, – розповідає один військовий. Щоб дістатися до позицій, солдати йдуть пішки, іноді до 15 км, несучи важке спорядження.
Одна з доріг, на яку ціляться росіяни – Т-05-15. Це життєво важлива логістична артерія, що постачає українські оборонні позиції в Покровську. Протягом місяців російські дрони стежили за пересуванням вздовж маршруту і цілеспрямовано його атакували. Але в неділю вранці росіяни влаштували засідку на український підрозділ у Родинському, через яке йде дорога, і тепер контролюють його.
Хоча Родинське невелике, але розташоване на критично важливому перехресті. Контроль над ним дає Росії прямий доступ до дорожньої мережі, що забезпечує останні оборонні лінії Покровська. Його падіння, досі не позначене на мапах DeepState. Втрата міста перерізає ще один ключовий коридор постачання, залишаючи Україні практично лише один шлях до Покровська.
За словами українських солдатів, росіяни використовують тактику німців під час Другої світової – виявляючи слабкі місця в логістиці, наступають, щоб їх перерізати. Перекриття ліній постачання – пріоритет для них із минулого року.
Перспективи похмурі, а моральний дух українських військових низький. Багато хто подав заявки на переведення до інших бригад, але цей процес настільки загруз у бюрократії, що мало хто вірить в нього.
Постійна загроза використання дронів перетворює навіть звичайні місії на смертельну пастку.
“Ми втратимо Покровськ. Це лише питання часу”, – каже один солдат.
Такі ж похмурі настрої в цивільних. У Добропіллі Руслан знімає кондиціонер зі стіни свого дому. Наступного дня він евакуюється до Черкас.
“Стає все гірше. Навіть КАБи починають долітати”, – каже він.
На іншому кінці міста, на порожньому дитячому майданчику, 15-річна Поліна та її семирічна сестра Валерія граються на гойдалці біля багатоквартирного будинку. Очікується їх евакуація з батьками до сусідньої Дніпропетровської області. Це їх другий переїзд з часу вторгнення Росії.
“Я нічого не відчуваю”, – каже Поліна. За мить удалині лунають вибухи. Вона дивиться, не здригаючись.
Зважаючи на невизначеність майбутнього, багатьом українцям важко будувати тривалі плани, від фінансових до важливих життєвих рішень. Але навколо цієї нерішучості панує імпровізована економіка, яка тягнеться за лінією фронту, куди б та не рухалася.
На краю Добропілля придорожній кіоск з шаурмою. П’ятеро солдатів стоять у черзі на їжу. Повз летять пікапи, з вікон стирчать автомати.
Падіння Покровська зараз виглядає не так питанням “чи”, як “коли”. Росіяни вже по периметру міста. Деякі повідомлення вказують, що деякі підрозділи вже були помічені всередині.
Майже рік тому росіяни просунулися приблизно на 10 км до Покровська, що викликало страх щодо падіння міста. Але ЗСУ вдалося утримати лінію фронту. Нині вона починає розшаровуватися. Дехто вважає, що її крах неминучий. Хоча Росія ще не розпочала тривалого наступу на місто, з кожним днем Покровськ все ближчий до оточення.
“За лаштунками української “картонної революції”, Politico, США
В Україні картонки дорівнюють силі – у цьому останніми днями переконався Зеленський. Протести, очолювані поколінням Z, змусили президента повністю змінити суперечливий закон, який мав встановити політичний контроль над провідними незалежними антикорупційними органами країни.
69% українців підтримали протести. Креативні плакати, що цитували пісні, посилання на поп-культуру і літературу, а іноді використовували ненормативну лексику, тримали підлітки, віком 15-23 роки. Вони підняли моральних дух цивільних та військових на передовій.
“Давно скаржуся, що мотивація воювати зникла. Але хочу подякувати президенту – якби не те лайно, яке вирішили влаштувати ці ідіоти, я б не побачив, які чудові діти виросли в Україні. За них варто боротися”, – каже український солдат Олексій Цимбалюк.
Україна має багату культуру протестів. Вихід на вулиці став ключовою рисою її демократії з часів Революції на граніті 1990-го, яка передувала здобуттю незалежності від СРСР в 1991-му, Помаранчевій революції 2004-го та Майдану 2014-го.
Зараз в Україні відбувається так звана “картонна революція”. Її рушійною силою є молодь, яка виросла в країні, яка вже на шляху в ЄС, занурена в TikTok, українську та західну поп-культуру та літературу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Застрелений розвідник та реакція Кремля на критику Трампа: прo щo пишуть світoві ЗМІ
Дві координаторки протесту в Києві, 23-річні Зінаїда Аверіна та Анастасія Безпалько, одягнені у футболки з написом “Люди з картоном – джерело влади”. Зеленський 31 липня швидко підписав закон про відновлення незалежності НАБУ та САП, за який проголосувала Верховна Рада.
Меми і жарти допомагали протестувальникам впоратися з негативною реакцією в соцмережах та спробам деяких іноземних політиків використати протести для підриву авторитету Зеленського.
“Ми жодним чином не за повалення уряду, але проти антикорупційної реформи та за захист того, за що боровся Євромайдан”, – каже одна з учасниць акції.
Після того, як парламент відновив незалежність антикорупційних органів, учасники планують продовжити мітинги – цього разу вимагаючи додаткових реформ, необхідних для інтеграції України в ЄС, та забезпечення іноземної допомоги, необхідної для її військових зусиль.
Джерело: Gazeta.ua